ДЖОКОВИЧ: «Звісно, я розчарований. Звичайно, я хотів виграти Вімблдон»

Легендарний серб Новак Джокович програв лідеру світового рейтингу ATP Янніку Сіннеру у півфіналі Вімблдона-2026.

Новак поспілкувався із журналістами на післяматчевій прес-конференції:

– Як ви вважаєте, чи могли ви щось зробити тактично інакше проти Янніка [Сіннера]?

– Ні, не дуже. Це був старий добрий розгром (сміється). Я мало що міг зробити.

Рейтинг ATP. Сіннер залишається в лідерах, Звєрєв обігнав…

Костюк розповіла про турнірні плани до US Open

– Нині рівень уже настільки високий. Чи плануєте ви повернутися сюди наступного року, коли вам буде 40 років?

– Я хотів би – як мінімум ще один раз. Подивимося.

– Іноді це виглядало як боксерський поєдинок. Було відчуття, що вас просто знову і знову відкидали назад. У вас було таке враження?

– Я практично на кожному ударі запізнювався на півкроку. Все так просто. Він був на рівень або навіть два сильніший за мене. Я був недостатньо різким, недостатньо швидко реагував, недостатньо добре тримав баланс, щоб грати проти нього. Ось і все. На корті я мало що міг зробити.

– Рахунок вийшов відносно схожим на ваш матч із ним минулого року. Наскільки схожим чи, навпаки, іншим він відчувався в порівнянні з Австралією [Aus Open]?

– Торік я травмувався під час матчу. Насправді травму я отримав ще у чвертьфіналі. Я тоді не надто багато від себе чекав у тому матчі. А тут я був гаразд, фізично почував себе нормально. Можливо, не настільки свіжим, як на початку турніру, це очевидно, але фізично я був гаразд. Він був набагато кращим гравцем на корті і домінував. Тут треба просто віддати йому належне та сказати: вітаю, добре зіграно.

– Новаку, цього року ви, здається, в якомусь сенсі були більш конкурентоспроможними, ніж минулого.

– Це не так.

– Сьогодні, можливо, ви були втомлені. Які у вас почуття? Чи відчуваєте ви, що справді можете продовжувати чи ні?

– Я щойно сказав, що ви не праві. Я не згоден із вашою думкою. Я завжди конкурентоспроможний. Завжди віддаю максимум. Залежно від обставин, з боку це іноді виглядає більшим, іноді меншим. Тільки я знаю, через що проходжу всередині і чого варто все ще бути здатним грати на такому рівні. Звісно, я розчарований. Звичайно, я хотів виграти Вімблдон. Ось чому я все ще так сильно примушую себе. Але я просто програв сильнішому гравцю. Я маю це прийняти. Звісно, це важко. Коли йдеш із корту, це важко прийняти. Але є як є. Я не злюся на себе. Не думаю, що зробив надто багато неправильного. Я просто був на рівень або два нижче його. Він грав дуже надійно у всіх компонентах. Подача, дуже складно читати його подачу, за останні пару років, відколи він змінив техніку, вона стала неймовірною зброєю. І, звичайно, із задньої лінії він настільки ж стабільний, як практично будь-який гравець. Ось і все.

– Чи можете детальніше розповісти, як ви намагалися справлятися з його подачею? Всі кажуть, що ви найкращий на прийомі в історії.

– Був, був (посміхається). Це дійсність. Був.

– Якщо говорити про те, як ви намагалися впоратися із його подачею. Як ви її атакували?

– Атакувати? Його першу подачу неможливо атакувати. Можна спробувати її читати, різати, блокувати, повертати м’яч у гру. Дуже непередбачувана подача, велика різноманітність, відмінний баланс, велика потужність. Він дуже добре використовує свій зріст. Друга подача теж дуже глибока у квадрат, з великим обертанням. Він може подавати на швидкість. Він не робить багато подвійних помилок. Він просто суперстабільний. І укріплює це першим агресивним ударом. Якщо ти повертаєш коротко, ти знову опиняєшся в обороні. Проти нього дійсно дуже важко грати, особливо коли він подає.

– Матч у вівторок увечері змусив вас відчути, можливо, ще більше магії чи, навпаки, ви вже витратили багато палива зі свого бака?

– Я пишаюся тим, чого досяг три вечори тому. Фелікс – третій чи четвертий гравець світу, не знаю точно. Я довів собі та іншим, що все ще можу грати на найвищому рівні. Я це зробив. Я вийшов у півфінал Вімблдона. Програти у трьох сетах найкращому гравцю світу – окей. Є як є. Це реальність, яку треба прийняти. Але турнір був позитивним з погляду настрою на корті, бійцівського духу, самовіддачі. Все це все ще є. Якщо говорити про гру, то я не був дуже задоволений. Як в Австралії: там мені здавалося, що загалом по ходу турніру я грав на вищому рівні, ніж тут. Тут мені важко було знайти свою гру високого рівня. Вона з’являлася у якісь моменти у матчах, які були до півфіналу. Сьогодні я просто не зміг. Я не мав часу. У мене не було часу по-справжньому перегрупуватися та перезавантажитись. Він йшов на крейсерській швидкості, а я не міг його наздогнати.

– На цьому етапі вашої кар’єри все ще головне – вигравати титули, турніри? Чи можете ви поїхати з такого турніру з певним задоволенням від того, що все ще здатні конкурувати на такому високому рівні?

– Так. Торік я вийшов у чотири півфінали. Цього року із трьох турнірів Grand Slam у мене один фінал та один півфінал. Думаю, для 99% гравців це був би дуже добрий результат на мейджорах. Для мене це добре, але недостатньо добре, тому що я одночасно благословенний і проклятий тим, що звик до результатів та досягнень найвищого рівня.

Так, це гарне питання, бо в якомусь сенсі я сам із собою теж проходжу через це. Кажу собі, як і люди навколо мене кажуть мені:

«Подивися, це приголомшливо, що ти все ще здатний грати на такому високому рівні і доводити молодих гравців до межі в боротьбі за титули Grand Slam».

І це правильно. Але в той же час у мене завжди найвищі очікування самого себе. Це справді внутрішня боротьба: з тим, через що я проходив протягом понад 20 років кар’єри, з тим, якими завжди були цілі, очікування, і спроба знайти баланс, дійсно бути трохи смиреннішим у цьому сенсі.

Звичайно, я все ще насолоджуюся азартом боротьби. Можливо, я не насолоджуюся всіма цими важкими тижнями перед великими турнірами, коли знову і знову проводжу себе через велику кількість болю – переважно фізичного. Я радий, що на цьому турнірі тіло трималося досить добре. Майже на кожному турнірі протягом останніх двох років постійно щось виникало. Це найголовніше. Я відчуваю, що коли здоровий, все ще здатний грати як гравець топ-5, все ще здатний конкурувати на найвищому рівні. Мені це подобається. Мені подобається це життя. Теніс дав мені все в житті і дав можливість стати тим, ким я є. Водночас, звичайно, завжди є питання: як далеко ти хочеш іти, де хочеш грати, як хочеш грати? Я проходжу через цей процес, але намагаюся сприймати це день у день, дивитися, як насправді почуваюся. На мене немає жодного тиску, ніхто не змушує мене грати. Я роблю це тому, що дійсно хочу, та тому що все ще можу. Я досі можу грати як топ-10, топ-5. Побачимо, що буде далі.

Прес-конференція Новака Джоковича

Джерело: sport.d.ua